Немирівськими стежками Марка Вовчка
Попри чоловічий псевдонім разом із Марком Вовчком в українській літературі залунав жіночий голос, який вслід за великим Кобзарем став свого часу виразником інтерісів і сподівань поневоленого селянства. Її натуру намагалися збагнути її знамениті шанувальники і просто сучасники, серед яких Іван Франко і Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш й Іван Тургенєв, Микола Добролюбов і Олександр Герцен. Вони порівнювали письменницю з Гаррієт Бічер-Стоу та Жорж Санд, на таке порівняння їх наштовхувала краса, стиль життя та зневага до умовностей самої Марко Вовчок. Проте життєвий і творчий шлях Марвка Вовчка (справж. – Марії Олександрівни Вілінської) не був устелений трояндами, їй доводилося братися за випадкові літературні замовлення, друкуватися анонімно, роками проживати за кордоном, відриватися від оригінальної творчості заради перекладацької роботи. Та окремою сторінкою варто виділити Немирівський період життя і творчості Марка Вовчка. Оповідання, написані в Немирові, винесли письменницю на гребінь суспільної моралі. Про все це дізналися учні професійного училища сфери послуг під час засідання літературно-мистецької світлиці “Подільська криниця”. Увазі присутніх були представлені відеоролики про особисте життя Марка Вовчка з циклу “Гра долі”, записи народних пісень з багатством народної лексики, які вона збирала, а також уривки аудіозаписів з творів письменниці. Доповненням заходу став розгорнутий перегляд видань “Ясна зоря української літератури”.