Подільська пісня – перлина української душі
Українська пісня… Хто не був зачарований нею? Це душа народу, це безмежне поле, засіяне зерном історії і заквітчане людськими надіями. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долнями… Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі покоління. Та серед усіх регіонів України саме подільська земля має право пишатися увагою відомих краєзнавців, літераторів, етнографів і музикантів до її народної творчості, до того неоціненного духовного скарбу, які подоляни створили, множили, берегли і передавали з покоління в покоління. Серед тих, хто припав до її джерел Микола Леонтович, Петро Ніщинський, Олена Пчілка, Леся Українка, Олекса Воропай, Марко Вовчок, Михайло Стельмах та багато інших. Пісні, перекази, легенди, звичаї, вірування простого люду Поділля лягли в основу їхніх літературних та музичних творів, наукових праць.
Серед найбільш відомих подолян, збирачів, хранителів, носіїв фольклору імена славетної Насті Присяжнюк з Погребища, Гната Танцюри з Гайсинщини, Володимира Перепелюка з Вороновиці, Марії Руденко з Могилів-Подільського району. Уявно подорожуючи цими маршрутами Вінниччини, студенти національного аграрного університету ближче познайомилися з багатющою пісенною та фольклорною спадщиною збирачів народних перлин, доторнулися до першоджерел подільської народної пісні. Та справжнє захоплення у присутніх викликав виступ провідного методиста з театральних масових заходів обласного центру народної творчості, автора і виконавиці власних пісень Зої Красуляк. Хвилюючу і мелодійну поетичну лірику до заходу підготували студентки Тульчинського училища культури. Тож найголовніше сьогодні, щоб українська народна пісня не пішла у небуття, залишилася нащадкам, бо в ній – енергетика, мудрість і життєва сила нашого народу, його невмируща душа.